Новорічний настрій - ви про що!? Підсумок року.

Отже, друзі.
Завершується ще один рік. Так само, як і попередній, і той що був перед ним, і зі всіма майбутніми теж так станеться.
В мене особисто цього року чомусь немає відчуття оцього переходу Рубікона, цієї переломності і нових горизонтів. І наскільки я спостерігаю, не в мене одної.
Тому давайте не думати про всякі глобальні премудрості, а просто сприймемо цю дату як гарний привід підбити підсумки.

І з цим в мене проблеми.
Тому буду писати просто.

Рік видався напрочуд продуктивним, направду. Мені все - таки вдалося поступити в університет - це тішить.
Євро - це було круто.
Тішить і те, що літо видалося багатим на подорожі - я трохи попоїздила, було добре.
Без негативу теж не обійшлося - щиро прошу пробачення у всіх тих, кого скривдила в той період (а скривдила я так чимало людей, лишенько, пробачте).

Найбільше мене тішить пережита осінь. Вона відкрила мені щось нове. Можу похвалитись - нарешті я хоч якось реалізовуюсь, ну може не в зовсім творчий, проте в такий чи інший спосіб це відбувається.

 

Тепер щодо досягнень на планеті, які особисто для мене багато важать.
Хочу відзначити науковців, що фактично підтвердили існування бозону Хіггса, першу людину, яку вважають вилікуваною від ВІЛ,  посадку марсохода Curiosity на Марс і Фелікса Баумгартнера за такий епічний стрибок.
Дякую.

Познайомилась з велетенською кількістю людей, неймовірно багато нових особистостей і харизм з'явилось навколо мене.
І люди ці направду прекрасні. Навколо мене розцвіла атмосфера творчості, інтелекту і добра з бобрами.
Також кількох людей втратила. Через свою дурість, в них за це теж прошу пробачення, але вже як сталось, так є. Ви всі насправді дуже хороші, чесно. А я маленьке егоцентричне стерво :(
Дякую новим друзям, що я їх зустріла. Вони знають, про кого я :)
Дякую тим кільком, що весь час мене підтримували.
Дякую вам, своїм читачам, ким би ви не були.
І дякую тим, хто намагається стати мені на шляху. Ви робите мене сильнішою.

Вдячна групі ''VITER'' за приємне спілкування і круту співпрацю. Keep on rockin' :)
___________________________________________________________

Наступний шматок може видатись комусь неймовірно пафасним, ванільним або просто якоюсь дурнею незв'язною, але повірте, за тим багато чого сховалось. Це так, наостанок.

М:     Сьогодні був такий дуже дивний день в мене.
          Відчуття дивні

Д.:     Наприклад?

М:      (...) І от собі той поїзд їде геть. Мені лапкою з вікна махають, і я собі махаю, і сонце в 

          очі там на пероні світить і через скло пробивається (прям як на вокзалі Кінгс - Крос в   

          Гаррі Поттері). 

          В навушниках Apollo Brown і я собі йду так по перону, мимо тих всіх з кулькАми і таке 

          всяке... І поїзди - поїзди... Нічо нема вічного, ніразу. Щось таке.

Д.:     Знаєш, то дивне відчуття.

          Коли хтось їде і ти знаєш, що він повернеться.

          А от знаєш, як в мене було? Я їхала зі свого старого життя. Все, чим я до того моменту 

          вдома жила я вже ніколи не побачу. 

          І я це тоді усвідомлювала. І це негарно так казати, але мені було абсолютно байдуже. 

          14 років життя. І все, що хотілось в ту мить запам'ятати - це сніг, дорога від хати до 

          аеропорту, скелясті засніжені гори і все. Я це пам'ятатиму вічно.

М:      Хм. Всьо міняться, холєра.

Всьо міняється. І слава богам.

Всього вам найкращого.