Peinlich*

У вас часто бувало відчуття, коли вам соромно за себе? І не просто соромно, коли вас хтось бачить, а коли ви самі вдома і вам можна робити все, що заманеться?
Ходити голяка, їсти всяку гидоту, виглядати, як маленька потворка з кубельцем на голові...

Оце в мене такий зараз стан.

Ви прекрасно розумієте, що ви самі, і свідками вашої поведінки будуть лише стіни вашої кімнати, але все одно ви намагаєтесь уникати дзеркал, щоби не бачити цю істотку, в яку ви перетворились. Ваша бездіяльність досягла рівня дна - робити менше,  ніж зараз робите ви просто неможливо, ви настільки ж дієві, наскільки той олівець, який швидше за все лежить у вас на виду, але ви вперто не берете його до рук, щоб щось пописати чи помалювати.
Вам абсолютно не хочеться, навіть не приходить в голову думка щось зробити, і не тому, що ви пекельно втомлені, а тому у вас синдром Впадла, який ну просто прикував вас до стільчика настільки, що ви навіть не ворухнетесь, щоб почухатись (терпіти простіше, хіба ні?)

І це затягує, просто жах як, і ви тепер відповідаєте на месседжі вконтакті не цикаючи на клавіатурі, а включивши ''on - screen keyboard'' (рух пальцями це все ж таки витрата енергії і калорій, які ви так терпляче назбирували, чи не так?)
Це просто peinlich*.

І от власне я і підійшла до самої суті допису.
Дехто сказав мені, що от: такі ми на самоті з собою, значить це прадиві ми. Моя першопочаткова думка була такою: погоджуюсь, ми справжні, коли ми самі.
Тепер, ввійшовши в такий стан, я змушена змінити свою думку. Жодна людина не є такою за своєю природою. Бо ми тут не для того. В таких ситуація проявляється щось ні тваринне, ні людське, навіть не знаю, як його назвати.
З моєї точки зору факт залишається фактом: з таким треба боротись, не завжди правда, часом собі варто таке позволити, але дозволяти цьому явище брати над тобою гору - зась.

Я встала і пішла мити за собою посуд. Like a boss.
______________
* peinlich - нестерпно соромно (нім.)