a blog: Post mortem.

ДИСКЛЕЙМЕР/DISCLAIMER.

Цей текст не рекомендується для перегляду особам з нестійкою психікою, дітям до 16 років, людям похилого віку та вагітним жінкам. Авторка не несе жодної відповідальності за будь – які неприємні відчуття або шок під час перегляду даного посту.

The following post contains graphic images of cases of death which some viewers may find disturbing. Viewer discretion is advised. The author does not bear any responsibility for any unpleasant feelings or shock caused by exploring this text.

WARNING - EXPLICIT CONTENT/УВАГА – ВІДВЕРТИЙ КОНТЕНТ.

З початком розвитку фотографії під час вікторіанської епохи виникла дещо незвична тенденція. Зважаючи на те, що на той час фотоапарати були далеко не у всіх, а фотографії коштували неймовірно дорого, середньостатистична родина могла дозволити собі зробити знімок себе та родичів зовсім не часто, а щоб бути точнішим, то лише раз – у випадку смерті когось із близьких людей. Коли таке ставалося, “вікторіанцям” траплялася можливість увіковічнення себе та покійника.

Так звані post – mortem (посмертні) фотографії рідко коли зображували власне труну, набагато популярнішою практикою було розміщення тіла в зовсім буденну позу, таким чином, наче мертва людина була ще живою. Дітей фотографували сплячими, або з іграшками, також виготовлялися спеціальні рамки для тіл, що підnримували їх в потрібній позиції. Часто померлих дітей фотографували з їх братами та сестрами, і ті були змушені позувати поряд з покійником в такому макабричному сімейному портреті.

Зазвичай люди хотіли бачити своїх близьких якомога реальнішими, тому часом трупи препаровували, залишаючи їх очі відкритими. Пізніше цей звичай відійшов, адже з’явилися талановиті фотографи, котрі прикладали руку до уже готових фотографій і досить часто можна зустріти post - mortem мерця з намальованими поверх очима.

Ще одна цікава деталь – сам процес зйомки у тодішніх фотоапаратів був настільки довгим, що обличчя живих людей на фотографіях є дещо розмитим через мікроміміку, тоді як обличчя померлого є достатньо чітким. Тому часто матерями практикувалося накриватися тканиною під час зйомки з їх дитиною, щоб запобігти власне розмиванню картинки.