тепле тупотіння.

Ну от що це таке коїться?
Що знову?

Вчора обговорювали мого щурика з одним юнаком.
Нажалілась на те, що цього гризуна мені бракує більше за будь - кого, хто був колись до мене близьким. А оскільки дуже багато людей знають як сильно вони мені близькі, то можете собі лиш уявити наскільки сильно я сумую за цим пухнастим теплим пузатиком.

- Тобі просто треба про когось піклуватись. Тобі не щурика самого бракує, дай тобі якогось іншого, то ти любитимеш його так само. Тобі тепла бракує. Тобі не казали?
- Ні наче, не казали. Не думаю, що воно так. Мені бракує тваринки.
- Та ні. Я гадаю, що тобі треба тепла.

Може і так.

Згадую, як воно лазило собі туди - сюди по письмовому столу, радісно фиркало, нюхаючи мої руки, і як починало попискувати, як малий чайничок, коли я підходила до клітки.
Я собі придумала, що він мене любив, цей малий мишастик хвостатий.

Мабуть, я не випадково написала ''придумала''.

Фир - фир - фир! - і тупотить лапками по подушці, і лягає біля вуха, і тулиться, і може я здуріла, але щось він там мені, либонь, розказував.
Мишачі казки.