Кінець мого експерименту

Не буду більше питатись у дядків міліціонерів дороги англійською. Бо страшно. Їм, а не мені. У них після фрази ''ду ю спік інгліш?'' нервовий тік (око сіпаєцця). Сьогодні спитала в одного, чи він ''спік інгліш'' бо я не знаю, де ''коперніка стріт'' - втік бідолашка, тільки кашкет замайорів. І взагалі - за кілька днів мого експерименту був тільки один вдалий випадок - біля церкви Анни мені до цирку аж карту намалювали в блокноті. Дослівний діалог:
- Excuse me, do you speak English?
- Га? А, та, єс, е літтл.
- Could you tell me how can I get to the circus?
- Шо? Ціркус? А, то тре... Блін, Саша, йди сюди (підходить ще один міліціонер). Дівчина пита, як до цирку дойти.
- А, ціркус! Ю гоу туда! (рукою маха в бік Городоцької) Вверх!
- Up the street?
- Єс, ап, ап. Ай дров ю хір (видира кавальчик паперки, малює карту) Пліз! (дає мені)
- Thank you!
- Ага. Сенк ю.
Я аж розчулилась.