Чуваки. Пора це все якось урізноманітнювати. Життя, воно знаєте, штука така - you can play скільки завгодно. Як конструктор, you see ;)
Мене сьогодні заступорило на одному моменті. Стояла біля рідної мами - гімназії, всі вже сто років як розійшлись, одна я саменька.
Такі з біса теплі кольори, сонце світить, небо ясне, листя повзе по асфальті. А вітер такий, бляха - муха зимний, то дупа.
І тут... Нюх - нюх... Пахне. Така суперрафінована осінь. Але не так щоб... Хто ходив в дитсадок, той знає, як мені запахло - такою післяобідньою прогулянкою, коли вже всі поспали і повилазили надвір. І тоді там пахне мокрою пісочницею, листям і отаким чимось, що я не годна пояснити.
Словом, не то ностальгія за дитинством, не то богзнаяка романтика напала.
Ненавиджу такі моменти. Тоді починаю думати про якісь такі добіса фігові глобальні речі (зрештою, кому глобальні, а кому так собі)
Ну от. Виговорилась.
Надобраніч всім :)
P.S. Я знаю, що ви робите.
Немає коментарів:
Дописати коментар